700
Автор: Тетяна
Перший шлюб у мене розпався через те, що чоловік пиячив. Не витримала я і пішла від нього з двома маленькими синочками. Жили в моїх батьків. Я працювала в школі й сама ростила діточок, але як же бракувало їм батьківської уваги та турботи!
Потім зустріла я доброго, чуйного, порядного чоловіка на ім’я Юрій, він на той час також був розлучений і жив зі своїми батьками. Юрій познайомив мене зі своєю матір’ю. Вона почала вмовляти мене разом із синами переїхати до них жити. Після довгих роздумів я таки погодилася, і ми переїхали жити до Юрія.
Свекор та свекруха прийняли нас привітно, і стали ми жити у новій родині. Ми з Юрієм жили, як мовиться, душа в душу, він був уважним до мене, лагідним, не сказав жодного поганого слова, а до моїх дітей ставився, як рідний батько.
Я дуже хотіла догодити новій рідні. Коли свекруха хворіла, сама доглядала її. Здавалося, вона була задоволена мною, бо дуже хвалила мене своїм сусідам.
Згодом ми з Юрієм вирішили взяти шлюб офіційно. Дізналася про те моя свекруха, і це їй дуже не сподобалося. Почала вона за моєї відсутності намовляти Юрія, щоб він цього не робив. Я помітила, що чоловік мій зробився якийсь пригнічений, похмурий, а невдовзі ще й почав пити. Свекруха відправила його на лікування, а я саме була на роботі й нічого не знала. Не могла навіть допитатися в неї, в якій лікарні Юрій. Вона почала наполягати, щоб я з дітьми повернулася до своїх батьків. Свекруха все в своїй родині звикла вирішувати сама. Так сталося й цього разу. А ще вона хотіла, щоб я з Юрієм більше не бачилася і нічого йому не розповідала.
Дуже боляче мені було. Попри всі перешкоди, дізналася, де перебуває Юрій. Поїхала до нього. Він дуже здивувався і обурився, коли дізнався, як вчинила з нами його мати, котра нібито бажала нам щастя й злагоди. Пообіцяв мені поговорити з нею і сказав, що треба жити окремо від батьків, щоб ніхто не втручався в наші стосунки.
А незабаром почула я від людей, що Юрій уже вдома. Відразу ж поїхала до нього в село, щоб дізнатися, як його здоров’я і що він вирішив робити. Але його мати не дозволила нам навіть поговорити. Я не могла повірити власним очам і через переживання захворіла. Коли ж прийшла до тями, то почала міркувати, як же могло таке трапитися. Напевно, свекруха не хотіла, щоб ми одружилися офіційно, бо звикла сама все вирішувати і керувати своїм сином, а він її слухався й робив усе, що вона скаже. Зараз вона його самого навіть не відпускає рейсовим автобусом у місто або в сусіднє село допомогти сестрі по господарству, скрізь їздить із ним. Напевне, їй невигідно, щоб Юрій відокремився і жив самостійно, бо вона тоді втратить доброго робітника. Отож і вмовила свого м’якосердого сина кинути нас і понівечити наші почуття. Ще й такі, як бачите, бувають свекрухи.
Як же може дорослий тридцятишестирічний чоловік дозволити, щоб мати тримала його під таким контролем?
Люди, благаю вас, не чиніть так, не завдавайте болю своїм рідним!
