1460
Дорога — невичерпне джерело не дуже приємних сюрпризів для автолюбителя. Серед таких прикрих несподіванок — скло, цвяхи, дріт, що так і чекають нагоди потрапити під колесо й пошкодити шину. Сьогодні їх здебільшого міняють (а ще не так давно, на подив іноземним туристам, клали в багажник, щоб залатати. Пояснити гостю з Франції чи Фінляндії, що таке „дефіцит”, було нелегко). І добре, коли маєте в багажнику гідравлічний домкрат, яким легко й швидко роз’єднаєте покришку й диск. А спробуйте впоратися з завданням без цього пристрою: здається, гума навіки приросла до обода і ніяка сила її не одірве. Тоді слід скористатися досвідом „винахідників мимоволі”.
Роздивіться уважно навкруги, чи немає поблизу надійного упора, що витримає значне навантаження. Якщо знайшли — вважайте, вам пощастило. В такому разі вдасться відірвати внутрішній бік покришки від обода диска за допомогою дерев’яного бруска й міцного важеля: покладіть брусок на місце їх з’єднання, підведіть важіль під упор, поставте його на брусок і щосили натисніть.
А якщо й цих нехитрих знарядь немає, скористайтеся іншим способом роз’єднати гуму й метал. Для цього знадобиться дошка, ширина якої більша за ширину покришки, і допомога такого ж, як і ви, власника автомобіля. Випустивши з шини все повітря, покладіть на покришку майже впритул до обода дошку, зупиніть будь-якого легковика і попросіть наїхати на дошку одним колесом. Вага машини напевне виявиться достатньою, щоб відірвати покришку від обода.
Обидва способи — це справді поради до часу, оскільки з пониженням температури вдаватися до них ризиковано: взимку замерзла гума може пошкодитися, не витримавши навантаження.
Автор: Ярослав
