1211
Наш звичайний стілець має дуже цікавий родовід. У давнину він служив… ознакою рангу та титулу свого господаря. У багатьох африканських племенах лише вожді могли сидіти на стільці, прикрашеному різьбленням, мушлями, кольоровими намистинками.
До слова, африканці, а точніше єгиптяни, вважаються винахідниками стільця — сидіння зі спинкою. Вони вигадали також і підлокітники — для тронів своїх правителів. До цього люди сиділи на ослонах і табуретках, а ще раніше — на шкурах звірів, пеньках або каменях. Але не тільки в Африці впродовж багатьох сторіч стільці та крісла вважалися ознакою приналежності до привілейованого класу. Так, англійське слово „chairman“, котре означає „голова, головуючий”, перекладається дослівно як „людина стільця”. У британському парламенті кожен лорд мав власного стільця із відкидною дошкою, яка замикалася на замок, щоб ніхто інший не надумав зайняти це місце. У XVI—XVII ст. у Західній Європі існували спеціальні правила етикету, які передбачали, хто де має сидіти під час прийомів. На м’яких стільцях сиділи тільки члени королівської родини. Значні вельможі розміщувалися на табуретках. Для менш родовитого панства вносили складані сидіння. Решта присутніх стояли.
Правда, престиж престижем, а сидіти на тогочасних стільцях було не вельми зручно. Спробуй посидіти хоча б півгодини на іспанському стільцеві епохи бароко — твердому, незручному, та ще й прикрашеному вигадливим різьбленням тощо.
Людям хотілося на стільці не просто сидіти, а ще й почуватися зручно. Недарма його весь час удосконалювали. І в його історії було немало конструкторських винаходів. Наприклад, у петербурзьких салонах першої половини XIX ст. у моді були найрізноманітніші стільці: на коліщатах, щоб можна було ближче під’їхати до співрозмовника; на гвинтах, щоб піднімати й опускати сидіння на потрібну висоту; зі спинками та без…
А у XX сторіччі взагалі було зроблено багато винаходів стосовно стільців. На початку 60-х років шведський лікар Бент Акерблум після спостереження за позами людей, котрі тривалий час сидять на стільцях, зробив приголомшливий висновок: людство тисячоліттями сидить неправильно!
Ви й самі можете провести цікавий експеримент: сядьте на стілець, набравши найзручнішої для вас пози, і спробуйте просидіти хоча б хвилин десять, не рухаючись. Не помилюся, якщо скажу, що це вам не вдасться. Бент Акерблум підрахував, що впродовж робочого дня людина, сидячи на стільці, міняє свою позу понад тисячу разів, до того ж щоразу намагається всістися якомога зручніше. Щоб позбавити людей такого постійного совгання на стільці, учений розрахував „лінію Акерблума“ і створив ідеальне крісло: сидіння нахилив досередини, спинку трохи вигнув у тому самому місці, де вигинається наш хребет… Сидіти справді стало набагато зручніше. І тут почався стільцевий бум! Які тільки проекти крісел та стільців не пропонували: з відкидними та висувними спинками, з підголівниками і навіть… із електропідігріванням!
Але час минає, проекти залишаються на папері, а в житті ми користуємося тими ж самими стільцями та кріслами…
Автор: Алла
