1197
У народі недарма кажуть: „Щоб рибу їсти, треба у воду лізти”. Нерідко рибалкам трапляється і під час лову з берега заходити в холодну воду. Зокрема для того, аби, пірнувши під корч, відчепити останній гачок, який міцно засів у деревині. Часом риба „під завісу“ починає раптом клювати на глибині, тоді азартному вудильникові доводиться по пояс, а то й глибше заходити у воду. Іншим разом виникає потреба терміново переправитися через водну перешкоду. Наприклад, з острова вплав добиратися на материковий берег. Та хіба мало ситуацій, коли рибалка проводить довгий час у холодній воді. А як захиститися від неї? До чого вдатися на полюванні, риболовлі, у поході, аби не змерзнути (і в результаті не застудитися!) під час вимушеного купання в холодній, а то й крижаній водоймі?
Я випробував різні способи розігріву, навіть натирав шкіру салом. Проте хоч до яких маневрів вдавався, водяний холод майже миттєво проникав до самого нутра. Знайомий „морж“ запевняв, що до холоду звикнути не можна, можна лише терпіти. Однак і терпінню є межа. Захопившись підводним полюванням, я переконався, що навіть найпростіший светрик та спортивні штани (головне, щоб одяг якомога щільніше прилягав до тіла) ледве чи не вдвічі збільшують час перебування у воді. У вересні і навіть жовтні „підігрівав”, звичайно, мисливський азарт, але на додаток до светра і штанів без шкарпеток та рукавичок я собі ради не давав.
Про те, що одяг зігріває не лише на суші, але й у воді, люди знали давно. У Кунсткамері в Санкт-Петербурзі можна побачити стародавній шкіряний костюм для китового полювання, який ескімоси використовували для морського звіробійного промислу. В таких шатах мисливець міг протриматися в крижаній воді кілька годин. Становить інтерес і непромокальний одяг, пошитий з китових кишок. А ось рядки з книги Алена Бомбара „За бортом з власної волі“, де мандрівник ділиться досвідом одиночного плавання в дощову погоду: „Вже на другий день після відплиття, промокнувши наскрізь, я пересвідчився, що навіть вологий одяг зберігає тепло тіла. А одягнений я був так само, як звичайна людина, що зазнала аварії корабля: на мені були штани, сорочка, светр і куртка. Навчений гірким досвідом, я вже не сміявся, згадуючи вбрання булонських жінок, які відправляються на лов креветок або на збір їстівних черепашок: у такому разі вони одягають найтепліше плаття, вовняні товсті панчохи, непромокальне взуття і так заходять у воду“.
Ефект збереження тепла у воді під одягом простий. Холодна волога, певна річ, майже відразу доторкається шкіри. Однак під тканинним прикриттям вона не „гуляє“ уздовж тіла. Тепло, виділене ним, зігріває воду, яка слугує своєрідним тепловим захистом. Що менша теплопровідність одягу, що воно міцніше і щільніше прилягає до тіла, то менше втрат тепла з нагрітої води і то повільніше здійснюється циркуляція — „виштовхування” теплішої води холоднішою.
Автор: Володимир
