597
Автор: Надя
Студенткою технікуму я закохалася в хлопця, про якого, здавалося, мріяла все життя. Нібито все в нас складалося добре, збиралися одружитися. Але його батьки стали на заваді цьому. Вони вважали, що ми не пара, бо я проста, бідна дівчина з села, а вони — городяни, живуть заможно, мають гарну роботу. Людям, засліпленим грошима, не зрозуміти кохання. Мій наречений поїхав на практику, обіцяв писати, приїздити в гості, але так і не повернувся до мене.
Пізніше, коли я вже працювала у своєму селі, зустрічалася з хлопцями, але мені здавалося, що вже нікого не зможу по-справжньому покохати. Так минуло два роки. І от я зустріла хлопця, що закохався в мене з першого погляду.
Зараз я його дружина. Я дуже щаслива. Хоч у нього немає машини, двоповерхового будинку та ін., зате для мене він — людина, яку я кохаю понад усе. Мій чоловік допомагає мені в усьому. І я вдячна долі за те, що поєднала нас.
Отож хочу сказати дівчатам: шукайте не багачів, а порядних людей, хай і простих. Ну а коли вже маєте доброго чоловіка, то тримайтеся його і ніколи навіть гадки не майте про когось іншого. Тоді буде злагода в сім’ї і щасливе життя.
