1466
- Як лікувати душу?
- Як збагатити внутрішній світ кожної людини?
- Як прикрасити світ, у якому ми живемо, яскравими барвами, щоб краса внутрішня і навколишня була у центрі уваги?
Розв’язавши ці нескладні завдання, ми відкрили б для себе зовсім інший світ, змогли б побачити красу, яка нас оточує. Але всі такі заклопотані буденними справами і проблемами. Ми не помічаємо того чудового світу, в якому живемо, в якому все буяє і цвіте. Ні, не завжди випадає вільна хвилинка, щоб помилуватися прозорою блакиттю неба, квітами, зеленими травами або ж білосніжним зимовим краєвидом. А час летить і летить, бо він невблаганний… Дні, тижні, місяці, роки минають дуже швидко, наша ж душа так і залишається бідною та немічною, бо ми про неї забуваємо.
Можливо, дехто скаже: життя зараз важке, а тут хтось про красу заговорив… Так, звичайно, жити дуже важко, всюди панує безладдя. Але ж частково в цьому винні і ми самі, бо стали надзвичайно злими, заздрісними, часто обмовляємо одне одного…
Кожній людині треба зазирнути у свою душу й очистити її, щоб знайти мир і спокій. Та дуже часто замість цього ми самі собі створюємо нові й нові проблеми, бо щось нам не подобається, бо не все складається так, як хотілося б.
Але хіба ж ми прийшли в цей світ для того, щоб усе було так, як хочемо ми? Треба навчитися сприймати світ таким, який він є, щоб “і гіркі дині здавалися солодкими”. Народжуючи дітей, ми не завжди усвідомлюємо, що несемо велику відповідальність за ці милі, тендітні створіння. Треба всіх зусиль докласти для того, щоб не впустити в невинні дитячі душі зло, неправду, зневіру. Ще в материнському лоні маленька дитинка вбирає всі переживання матері.
Досить часто молоді мами замість того, щоб віддати дітям всю любов і ласку, брутально кричать на них, не усвідомлюючи, як глибоко ранять їхні чисті душі. Малюки дуже наївні, вони не вміють бути злими. Діти, як квіти, — щирі та ніжні.
Ми, батьки, маємо навчити своїх дітей добре спілкуватися з іншими, вміти бачити красу в усьому, що нас оточує.
Нерідко доводиться чути, як спілкується наша молодь. І часом просто соромно слухати, про що говорять. Брудні слова вилітають у юнаків і навіть дівчат машинально, вони не усвідомлюють, що тут поганого, вважають, що так модно.
У народі кажуть: “Що посієш, те й пожнеш”, і справді, нині ми пожинаємо плоди своєї байдужості до нашого юного покоління. Серед молоді є чудові юнаки та дівчата, які чекають від нас, дорослих, добрих напутніх слів, чекають, що ми дамо їм дороговказ у житті, але натомість бачать тільки холодну байдужість.
А ми ж маємо бути своїм дітям друзями, ділити разом із ними їхні перші радощі і перші розчарування, допомагати вирішити проблеми. Одне слово, нам треба бути взірцем для наших дітей. Тож поводьмо себе гідно, шановні батьки, щоб нашим дітям було з кого брати приклад, щоб вони у на росли хорошими, добрими людьми. Любімо своїх дітей і оберігаймо їх від зла!
Автор: Надія
