1006
Мабуть, усі ми коли-небудь щось малювали. Дехто у далекому та прекрасному дитинстві обмальовував шпалери, а хтось, може, зараз, у підлітковому віці висловлює свої почуття за допомогою олівця чи пензля. Зазвичай малюють на папері, професійні художники — на полотні. А можна малювати і на стінах. Саме про де і піде мова.
Настінний розпис (графіті) має давню історію. Наші далекі пращури, які ще жили в печерах, могли, наприклад, після вдалого полювання розмалювати стіни своєї печери: радісні чоловічки, різні дерева, тварини, найчастіше олені, ведмеді, мамонти. Цими малюнками вони висловлювали те, про що ми можемо написати чи розказати. Але й нині традиція щось малювати на стінах, пам’ятках культури та архітектури, дверях ліфта, партах, парканах і т. ін. залишилася, навіть набула масового характеру. Ну хто не бачив (а може, й сам видряпував) написи типу “I love you”, “Коля та Оля тут були, червень 1998”, “Heavy Metal Rock”, “Spice Girls” і таке інше. Це прості написи, але є люди, які професійно займаються цим і створюють на сірих нудних стінах оригінальні, цікаві, веселі малюнки. Жанр графіті народився у 60-і роки у Нью-Йорку, але здобув широку популярність у 80-і. Графіті асоціюється з музикою в стилі хіп-хоп. Малюнки роблять фарбами в аерозольних балончиках.
Але усе не так просто, як здається. Бо на шляху графітістів стає закон, який каже про те, що розмальовування стін є вандалізмом та хуліганством. У деяких великих містах є райони, де дозволяється розписувати стіни. У нас, звичайно, таких місць немає. Та й графітістів небагато: навіть у Києві не часто побачиш професійно зроблений малюнок. Це модне мистецтво тільки набирає обертів.
