1885
На Заході полюбляють зелені приправи. Французи, наприклад, уживають понад 30 видів зелених рослин. Ми ж у кращому разі обмежуємося десятьма— п’ятнадцятьма. Одержуючи достатню кількість вуглеводів, білків, жирів та вітамінів з основних продуктів, ми позбавляємо себе важливих органічних сполук, які є в багатьох із тих рослин, котрі ще не потрапили до нашого столу.
Однією з таких рослин є фенхель, який іще має назви кріп волоський, кріп аптечний, копрій. Він належить до родини селерових. Близький родич кропу городнього, фенхель і зовні схожий на нього, але має специфічний присмак.
Це багаторічна трав’яниста рослина заввишки 2 м з дуже розгалуженим стеблом. Листя розсічене на довгі ниткоподібні часточки, квітки жовтого кольору, дрібні, зібрані у суцвіття. В їжу використовують усі частини рослини: листя, стебла, молоді пагони, плоди й коріння.
Зелене листя йде на приготування салатів, соусів, як приправа до перших та других страв.
Свіжа й суха зелень стане в пригоді при солінні й маринуванні огірків, помідорів, кабачків, перцю, насіння — при квашенні капусти, маринуванні слив.
Ефірна олія з фенхелю застосовується в харчовій промисловості, парфумерії та медицині. В усіх частинах рослини є вуглеводи, білки, вітаміни, каротин та ефірна олія. Листя, черешки та стебла містять багато вітамінів В1, В2, В6, Е, К, а також мінеральні солі калію, міді, алюмінію. У медицині використовують переважно плоди фенхелю, з них готують спеціальну воду, дітям рекомендують настої, так звану кропову воду.
Фенхель збуджує апетит, поліпшує травлення, усуває скупчення газів у кишечнику при шлункових та кишкових спазмах і кольках, допомагає подрібнити камені в нирках та жовчному міхурі.
Чай із фенхелю, випитий без цукру, діє заспокійливо і наближає сон.
Відвари з фенхелю збільшують кількість молока у матерів-годувальниць, відвари з його кореня застосовують як сечогінний та жовчогінний засіб.
Щоб приготувати відвар, 1 столову ложку плодів заливають однією склянкою води, кип’ятять на повільному вогні, охолоджують і проціджують. П’ють по півсклянки двічі—тричі протягом доби при здутті кишок, болі у животі, при кашлі з густим мокротинням. Зовнішньо такий відвар використовують для примочок при корості, карбункульозах та фурункульозах, миють у ньому голову при педикульозі.
При затримці сечі вживають такий збір: 2 частини меленого насіння фенхелю, З частини кореня бузини трав’янистої, 1 частина листя алое. Одну столову ложку суміші розчиняють у склянці окропу, розмішують, настоюють 6 год., проціджують і приймають по столовій ложці тричі на день за 20 хв. до вживання їжі.
При неврозах п’ють таку лікувальну суміш:
фенхеля — 20 частин, плодів кмину — 2 частини, валеріани — 10 частин, трави кропиви собачої — 20 частин. П’ють по півсклянки перед уживанням їжі, останній раз — перед сном.
При запаленні шлунка беруть: плодів фенхелю — 5 частин, квітів ромашки лікарської — 10 частин, кореневища пирію — 10 частин, кореневища алтеї лікарської — 20 частин, кореневища солодки голої — 20 частин. Одну столову ложку цього збору прокип’ятити в склянці води. Пити перед сном.
Входить фенхель до складу вітрогонного та грудного чаїв. Вітрогінний чай: плодів фенхелю — 1 частина, листя м’яти перцевої — 2 частини, кореня валеріани — 2 частини. Столову ложку суміші півгодини настоювати в склянці окропу, процідити. Пити вранці та ввечері по склянці. Грудний чай: плодів фенхелю — 1 частина, кореневищ алтеї лікарської та солодки голої — по 2 частини. Столову ложку суміші також півгодини настоювати в 0,5 л окропу, процідити й пити кожні 2 години по півсклянки при кашлі, запаленні легень або трахеїті.
Отже, рослина корисна, з якого боку не глянь, і по змозі її варто було б завести на кожному городі, бо вирощувати фенхель нескладно. Сіють його, як і кріп, навесні. Першу зиму він переживає на грядці, насіння дає на другий рік і далі поводить себе, як звичайний самосів. Походить фенхель із Середземномор’я.
