Закуска до горілки

Автор: Володимир

На думку тямущих людей, вплив горілки на душу і розум не в останню чергу залежить від закуски. “За нашим українським звичаєм треба пити оковиту і їсти сало до чаю”, — стверджують вони. Навіть під дахом найбіднішої оселі не поважають тих, хто дудлить горілку, закусуючи лише язиком. Добра не чекай від гостя, що виголошує: “По першій не закусують, по другій пило б і ледащо, аби було за що”. Правда, господиня, яку втомили п’яні посиденьки приятелів чоловіка, іноді може кинути спересердя: “Що п’яний з’їсть, а малий зносить, те пропало”. Та господар їй відразу викаже: “Поставивши тарілки, став і горілки, поклала ложки — можна випити трошки”.

Після чарки піде і сало до хліба і кружальце ковбаси, і картоплина, і крашанка — будь-якому харчу оковита вкаже стежину. Де огірки, там і п’яниці. Хтось здатен видудлити і море горілки, аби вистачило солоних огірків, хтось після чарки любить хрумкнути цибулиною або яблучком, комусь кортить посмоктати оселедця, пожувати якусь зеленину, а хтось не втримає язика за зубами, якщо перед ним стоятиме тарілка з солоними грибами. І все ж таки перші чарки — з перцем або з чимось іншим гострим і різким, що сльозу вибиває. Хрін та редька живіт опушили, мед та горілка все потушили. Буває і навпаки: спочатку горілка, а потім хрін, редька, гірчиця, перець, цибуля, часник. Сила силу ломить.

На Буковині після чергової чарки люблять покласти до рота гарячу мамалигу, яку вмочають у суміш, де є і порізаний солоний огірок, і цибулька, і олія. На Полтавщині рот, щоб не гуляв після добрячої порції веселухи, люблять затулити вареником. На Поліссі гарною закускою вважається молода картопля, засмачена часниковим соусом. Хоч би якої міцності і якості була оковита, можна сказати одне: ніколи горілка не звалить гостя за селом, якщо він (уже після першої чарки!) ситно і досхочу закусить за столом.

Та пам’ятайте, вживання алкоголю шкідливе для нашого здоров’я!!!