Марина пише: “Помила свого хом’ячка пральним порошком, а він занедужав, ледве виходила. Знайомий ветеринар сказав, що причина — хімічна алергія. Але ми в порошку перемо білизну! Чи не шкідливо це для людини?”
Алергію лікарі називають неминучим злом побутової хімії. Вважається, що від цього захворювання різною мірою страждає 95 відсотків населення. А 5 відсотків щасливчиків — люди, котрі живуть в бідних та важкодоступних районах Землі.
В Україні вистачає джерел зараження: води, повітря і ґрунту, однак однією з основних причин, що викликає алергію, є „хімія“ та її породження — пральні порошки.
Сучасні порошки складаються з однакових компонентів, зокрема з поверхнево-активних речовин (ПАР), котрі видаляють бруд, а потім міцно утримуються тканинами. Сильніше — синтетичними, слабкіше — вовняними.
Мінімум ПАР міститься в порошках українських виробників („Вінницький Лотос“, „Біо-Н“, ,,Макс“), які ставлять за мету попередження алергії у покупця.
У рекламі деяких порошків зазначається: одного розчину вистачає на 6-разове прання. Але реально ми перемо лише раз, і зливаючи воду (а з нею — невитрачені ПАР), забруднюємо довкілля. Залишаються вони і на поверхні випраного одягу. Сорбція ПАР тканиною має місце при пранні будь-яким порошком, але що менше ПАР у початковому розчині та порошку і що більше було полоскань зі зміною води, то менше їх осідає на тканині.
А якщо при пранні застосовувати лікарський принцип „не нашкодь”, то використовувати порошки слід якомога рідше і вельми обачно, надто при пранні натільної чи постільної білизни. Адже здоров’я і нешкідливість тканини — це абсолютна цінність, а чистота тканини — відносна. І мода на білу білизну, супервідбілювачі створюється штучно виробниками порошків, які додають усе нову й нову „хімію“ до складу, аби виправдати завищені ціни.
Нешкідливість білизни після прання має бути головним критерієм вибору прального засобу. Слабоалергенний порошок та ретельно виполоскана тканина — це ваша щоденна, незмінна турбота про себе та своїх близьких.