Тим, хто шукає водоносну жилу, варто вірити не тільки фахівцям (чиї послуги, до речі, відчутно б’ють по кишені), а й рослинам і тваринам. Хочете знати, як знайти воду для копання криниці? Читайте далі.
Як шукати воду для криниці по рослинах і тваринах
Болиголов, підбіл, осока, кінський щавель краще ростуть там, де близько до поверхні грунтові води. А яблуня, вишня тут погано плодоноситимуть. На відміну від них, дуб, вільха, верба, кропива, папороть чудово почуваються в таких місцях.
Якщо вільха, береза, плакуча верба похилилися в один бік — це означає, що водоносна жила близько до поверхні.
У місцях високого стояння води часто зустрічаються одинокі дуби, що ростуть „на перехресті підземних водних „доріг”.
Тварини також всяк по-своєму відчувають воду. Коні й собаки, щоб угамувати спрагу, спекотного дня риють землю там, де вода близько, курка не сяде й тим більше не знесе яйце на такому місці, а гуска — навпаки. Руді мурахи ніколи не збудують мурашник близько над водою.
Як знайти воду яйцем
Способів пошуку води для колодязя на ділянці чимало, та ці – найпростіші.
Візьміть куряче яйце, обмастіть його глиною і залиште, щоб вона висохла. На ніч покладіть яйце на місці майбутнього колодязя і накрийте скляною банкою. Якщо до ранку глина стане вогкою більш ніж на половині яйця, то вода близько. Коли ж потемнішає тільки „п’ятачок”, де глиняна обмазка торкалася землі, то шукайте інше місце для криниці.
А якщо ви спостережливі, то обійдетеся і без цих хитрощів. Щоправда, ця підказка стане в пригоді тільки в разі, якщо ви задумаєте копати колодязь теплої пори року.
Як знайти воду по росі
Після росяного ранку уважно подивіться на траву. Там, де водоносний шар найближче до поверхні, роса тримається довше. А ще — травичка, що росте над ним, восени найдовше залишається зеленою.
Як знайти воду за допомогою лози, щоб викопати криницю
„Інструмент” для пошуку води для криниці виготовляли з живої ліщини, клена, ясеня, дуба, сосни, горіха. Добре зарекомендували себе й китовий вус та залізний дріт.
На дереві вибирають розвилку з однаковими гнучкими, без слідів пошкоджень на корі гілками, розміщеними під кутом 25—50 градусів, і відрізають так, щоб вони були завдовжки приблизно 0,5 м. Кінець перед розвилкою повинен мати довжину 5—8 см.
Лозу беруть за довгі кінці (дивіться фото), згинають руки в ліктях під прямим кутом. Тримаючи лозу горизонтально, злегка зближують гілки. Тільки-но підійтете до води — кінчик підніметься вгору.
Автор: Олег, Михайло