Дам вам декілька порад, які перевірені часом на собі.
- Треба не старатись догоджати свекрусі і новій родині, а бути собою, не рахувати своїх добрих вчинків, не чекати похвали від сусідів.
- Живучи разом зі свекрухою, нічого від неї не приховуйте. Що ж то буде, якщо вона про щось дізнається від сусідів?
- Невеликі й непринципові незгоди не треба виносити на суд сусідів і подруг, щоб це потім доходило до вух свекрухи. Якою ж буде її реакція!
Можу розповісти трохи про себе. Мені 40 років. У мене спочатку все складалося так: розлучення а чоловіком алкоголіком, двоє малих дітей, зустріч з Ігорем, спільне життя з його батьками.
Десять років тому ми з міста переїхали жити у село зовсім іншої області, щоб бути самостійними. І ніхто не був проти — довірили мені свого сина, значить, повірили у нас як пару.
А нині й свекруха зі свекром покинули велике місто і переїхали до нашого села. І ми вважаємо, що це непогано: хоч і багато роботи, проте й рук же удвічі більше, та й бачимося частіше.
Коли я потрапила до лікарні, свекруха щодня приходила до мене. То як я можу сказати про неї погане? Важко нам — вона поруч, добре нам — самі йдемо до неї з радістю.
Треба розуміти: ми зі свекрухою любимо одну і ту ж людину — її сина. Батьківська любов і кохання жінки — різні почуття. Хоч би які виникали в мене до свекрухи претензії, я всім кажу: “У мене — найкраща свекруха”. І дай, Боже, їй довгих років та міцного здоров’я!
Автор: Марина