Я став алкоголіком

Страшна то хвороба — алкоголізм, тому що разом із хворим від неї потерпають і близькі йому люди.

Мені вже далеко за двадцять, неодружений. Відколи прийшов з армії, горілка не виходила з мого життя, хіба що на кілька днів — через стан здоров’я або якісь інші вагомі причини. Одне слово, я став алкоголіком. Від уживання спиртного отримував величезну насолоду, хоча воно забирало гроші, а головне — здоров’я, і додавало проблем удома та на роботі.

Майже всі алкоголіки не вважають себе такими і кажуть, що при бажанні можуть кинути пити у будь-який момент. Однак вони помиляються, бо дуже нелегко те зробити. Але у моєму житті настав такий період, коли я замислився: як живу, для чого живу. Поступово прийшов до Бога, почав просити його, аби вилікував мене від алкоголізму. Зараз, слава Творцю, не вживаю спиртного, але у моїй родині, на жаль, не один я алкоголік.

Відколи себе пам’ятаю, батько без чарки до столу не сідав, часто приходив додому п’яний, влаштовував скандали. Скільки мама натерпілася від нього! І все відбувалося на моїх і молодшої сестри очах. Може, через ті страхіття я й почав заїкатися.

Між нами і батьком виростала стіна. Живемо в одній хаті, а я розмовляю з ним через силу. На старість він утратив своїх дітей.

Сестра нині вже одружена, але знову страждає, як і в дитинстві. Тільки тепер — від чоловіка, бо він тяжко хворий на алкоголізм. Коли приходить додому п’яний, то нагадує жорстокого дикого звіра. І знову свідком п’яних дебошів стає дитина. Навіщо ж їй такий батько, котрий калічить її?

Про ці біди можна розповідати і розповідати, та й багатьом вони знайомі. Я хочу звернутися до всіх батьків, котрі люблять зазирати до чарки: киньте пити, не відштовхуйте своїх дітей, пожалійте їх, пожалійте своїх дружин!

Може, хтось прочитає і замислиться, чи варта горілка таких жертв.

Автор: Тимофій