Психолог: Проблема організації життя, а точніше, організованості поведінки дуже важлива для людини. Хаотичне, безладне життя призводить до поганих наслідків як для тих, хто вас оточує, так і для вас самих. Якщо людина з дитинства була організованою, але інколи відходила від своїх правил на певний час, усе можна виправити. Треба тільки на цей час стати до себе жорсткішою, відкинути різні виправдання своїх слабкостей. Воля, вольовий характер — це ознака того, що наміченої мети буде досягнуто. У твоєму випадку я б порадила відвідати лікаря. Апатія у твоїй поведінці може бути викликана початком якогось захворювання, яке розслаблює тебе.
А може, ти закохалася? У тому чи іншому разі тобі треба проявити себе самостійною і подолати почуття байдужості. Причому негайно!
Катя: Мені 14 років, і в мене проблема: я товста, а мене бабуся змушує їсти картоплю…
Психолог: Проблема не в тому, що ти товста. Проблема в тому, що ти не вмієш і не прагнеш висловити свої бажання, свої погляди рідним тобі людям. Твоя бабуся дбає про тебе. Звісно, вона хоче, щоб ти завжди була нагодована. Треба поважати свою бабусю і її турботу, не ображати її криками та сльозами. Спробуй разом з нею виробити меню на день, на тиждень, в якому їжа повинна бути збалансованою. Усього потроху, не забувай, що тобі тільки 14 років і твій організм іще формується й росте. Ти повинна допомогти йому. Якщо в складанні меню братиме участь і твоя бабуся, я гадаю, ви спокійно домовитеся, чого і скільки ти їстимеш. І ще: треба не зменшувати вживання їжі, а посилити активність життя — спорт, аеробіка, ковзани, біг тощо.
Психолог: А ти ніколи не замислювалася над тим, що бути такою, як усі, нецікаво? Серійне, однакове, нерізноманітне ніколи не робило людей індивідуальними.
Я гадаю, тобі слід замислитися й над тим, які у тебе в житті цінності, які орієнтири, як узагалі ти спілкуєшся з однокласниками. Може, в цьому й криється причина несприйняття ними тебе? Спробуй у спілкуванні зрозуміти їхні інтереси, бажання. А якщо вони тобі не до вподоби, залишайся такою, як ти є. Пригадай казку Андерсена “Гидке каченя”. Я певна, що на тебе неодмінно чекає цікаве життя і добрі друзі.
Надя: Я його кохаю до нестями, а він запропонував бути просто друзями…
Психолог: Не все так погано. Твій коханий залишився тобі другом. Це його воля, його бажання. Ваші зустрічі, від яких він не відмовляється, — теж спілкування. Треба і в цьому знаходити найкращі хвилини, робити їх святковими, при цьому не нав’язуючи себе. Поводитися гідно, не плакати і не просити повернення кохання. Час покаже, може, хлопець знову погляне на ваші стосунки інакше. А Тобі особисто порада: інколи добрі друзі кращі від поганих коханих.
Що робити, коли тобі все надоїло? Напишіть нам в коментарях!