Лікуємо душу

Автор: Надія

Так рідко люди цікавляться питанням, як лікувати душу? Як збагатити внутрішній світ кожної людини? Як прикрасити світ, у якому ми живемо, яскравими барвами, щоб краса внутрішня і навколишня була у центрі уваги? Я думаю, що, розв’язавши ці нескладні завдання, ми відкрили б для себе зовсім інший світ, змогли б побачити красу, яка нас оточує. Але всі такі заклопотані буденними справами і проблемами. Ми не помічаємо того чудового світу, в якому живемо, в якому все буяє і цвіте. Ні, не завжди випадає вільна хвилинка, щоб помилуватися прозорою блакиттю неба, квітами, зеленими травами або ж білосніжним зимовим краєвидом. А час летить і летить, бо він невблаганний… Дні, тижні, місяці, роки минають дуже швидко, наша ж душа так і залишається бідною та немічною, бо ми про неї забуваємо. Можливо, дехто скаже: життя зараз важке, а тут хтось про красу заговорив… Так, звичайно, жити дуже важко, всюди панує безладдя. Але ж частково в цьому винні і ми самі, бо стали надзвичайно злими, заздрісними, часто обмовляємо одне одного…

Кожній людині треба зазирнути у свою душу й очистити її, щоб знайти мир і спокій. Та дуже часто замість цього ми самі собі створюємо нові й нові проблеми, бо щось нам не подобається, бо не все складається так, як хотілося б.

Але хіба ж ми прийшли в цей світ для того, щоб усе було так, як хочемо ми? Треба навчитися сприймати світ таким, який він є, щоб і гіркі дині здавалися солодкими”. Народжуючи дітей, ми не завжди усвідомлюємо, шо несемо велику відповідальність за ці милі, тендітні створіння. Треба докласти всіх зусиль для того, щоб не впустити в дитячі невинні душі найменшоі крихти зла, неправди, зневіри. Ще в материнському лоні маленька дитинка вбирає всі переживання матері.

Досить часто молоді мами замість того, щоб віддати дітям всю любов і ласку, брутально кричать на них, не усвідомлюючи, як глибоко ранять їхні чисті душі. Малюки дуже наївні, вони не вміють бути злими. Діти, як квіти, — щирі та ніжні.

Ми, батьки, маємо навчити своїх дітей добре спілкуватися з іншими, вміти бачити красу в усьому, що нас оточує.

Нерідко доводиться чути, як спілкується наша молодь. І часом просто соромно слухати, про що говорять. Брудні слова вилітають, у юнаків і навіть дівчат машинально, вони не і усвідомлюють, що тут поганого, вважають, що так модно.

У народі кажуть: “Що посієш, те й пожнеш”. І справді, нині ми пожинаємо плоди своєї байдужості до нашого юного покоління. Я впевнена, що серед молоді є чудові юнаки та дівчата, які чекають від нас, дорослих, добрих напутніх слів, чекають, що ми дамо їм дороговказ у житті, але натомість бачать тільки холодну байдужість.

А ми ж маємо бути своїм дітям друзями, ділити разом із ними їхні перші радощі і перші розчарування, допомагати вирішити проблеми. Одне слово, нам треба бути взірцем для наших дітей. Тож поводьмо себе гідно, шановні батьки, щоб нашим дітям було з кого брати приклад, щоб вони у нас росли хорошими, добрими людьми. Любімо своіх дітей і оберігаймо їх від зла!

Автор: Алла