Чи варто фарбуватись в блондинку?

Автор: Наталя

Часто, будучи брюнетками чи шатенками, ми, жінки, хочемо пофарбуватись в блондинку.

Щоб не спалити остаточно своє пречудове волосся, а потім лікувати і відрощувати його, треба сто разів подумати, а потім прийняти рішення.

В меня волосся від природи чорне – я довговолоса брюнетка (фото 1). Якоюсь темною я собі здавалась, захотіла ризикнути і пофарбуватись в блонд. Спочатку я надумала меліруватись.

Оскільки перукаря, який би вмів добре фарбувати волосся, я не знала, то пішла в найближчу перукарню.

Зробили мені часте мелірування. Сиділа я там довго, волосся багато, воно довге – до середини плечей. Те, що перукарша своїми кігтями шкрябала мені голову і виривала волосся при випрямлянні, мене аж ніяк не порадувало. Навпаки – я щось боюся туди йти.

Коли вся процедура була завершена, я поглянула на себе в дзеркало… Тоді стало зрозуміло, що постаріла я дуже швидко, в свої-то 23, а вже сива. Тобто сиво-мелірована.

На 2 фото вже видно змитий результат (через 2 місяці). Це вже дуже гарно)))

Потім я вже прочитала, що перукарша мала б зробити пробу, пофарбувати одне пасмо і подивитись, який колір вийде. Але цього не було, от і результат.

Це було жахливо! Я три місяці так ходила і всі з мене сміялися (хто прямо казав, що посивіла, а хто позаочі). Чому аж 3 місяці? Перукар сказала, що швидше не приходити, бо для волосся це не добре.

Після спливу терміну, я вже попросила перукаршу добавити коричневого в моє волосся – так я гадала, що буде краще. Коричневе мені додали лише на верху голови, але все ж стало краще, ніж було (фото 2).

З кожним миттям міліроване волосся ставало в мене світлішим, чому я дуже раділа, але поряд з чорними волосинами воно здавалось всеодно сірим.

До речі, пофарбувавшись в блондинку (якщо той колір можна так назвати), я стала більш стервозно виглядати. Це я помітила і на прикладі інших жінок.

Після другого походу в перукарню пройшло 6 місяців, не ходила фарбуватись, бо дуже посічене волосся й так. Тепер от сижу і думаю, а що ж далі? Відросло ж уже, негарно… Але дивлячись на те, що волосся січеться по довжині (воно лиш на фото вийшло таке риже), а не тільки кінчики, бажання фарбуватись відпадає.

Я так зрозуміла, що перукарня робить тобі таке на голові, щоб ти частіше до них годила. Пофарбуєшся – ходи кожен місяць підфарбовуватись, їм копійка немала. При цьому волосся поламалось, як у мене, – то йди лікуй до них і т.п.

Я не знаю, як вони що там роблять, але коли виходиш з перукарні – в тебе гарне волосся, а вдома помиєш голову – повісмо, солома.

Мені здається, що можна фарбуватись, але не набагато світлішим кольором, ніж твоє волосся, це виглядає неприродньо. Як от у мене – світле волосся, чорні густі брови (їх звичайно можна також фарбувати, але нащо воно мені?).

Експериментувати – це класно, ти стаєш іншою, але дивитись щоразу на відрослі корені – це жах і нерви щодня. Я вважаю, що без хорошої зачіски ти не будеш виглядати впевнено: хоч зі своїм, хоч з фарбованим волоссям.

Важливий не колір волосся, а впевненість в своїй чарівності, коли є радість в очах, обличчя світиться від щастя. Тоді жінка гарна, а коли вона похмура, то ніяке фарбування не допоможе.