Автор: Олексій
Що таке амарант?
Амарант (дивіться фото нижче) знали ще стародавні інки та ацтеки, йому поклонялися, колись давно його називали “даром небожителів”, “харчем богів”. Проте нині він майже зник на своїй батьківщині в Центральній Америці. Відродження амаранту як культури розпочалося тільки в XX столітті завдяки вченим, яких зацікавили його хімічний склад та біологічна цінність. Академік М.І.Вавилов свого часу сказав про амарант: “Цей злак нагодує все людство у майбутньому”.
Амінокислотний склад
Ця рослина — рекордсмен за вмістом рослинного білка, а за його якістю перевершує такі добре відомі білкові рослини, як горох, квасоля, соя та ін. Зелень амаранту в Японії прирівнюють до м’яса кальмарів. Вчені встановили, що лізину в його складі в 2,5 рази більше, ніж у кукурудзі. Лізин – це незамінна в організмі людини амінокислота.
Використання в їжі та тваринництві
Із нього в Японії та США роблять сотні страв на різні смаки. Що тільки не можна робити з листя амаранту: сушити на зиму, солити, квасити, маринувати, робити соки і напої. Із зерен роблять амарантову олію, яка є найдорожчою з рослинних олій. Підсмажені зерна амаранту можуть замінити горіхи та мах у кондитерських виробах.
Амарант — це також дуже цінна кормова культура. Амарант дає вихід зелені до 2 000 ц за три укоси з 1 га, зерна ж — 50—70 ц з 1 га. Якщо добавляти 20% зелені амаранту до корму птиці та худоби, то це збільшує добовий приріст молодняка більше, аніж удвічі, до того ж їдять його всі: кури й гуси, телята й поросята, кролі й нутрії.
Амарант в медицині
Неоціненна ще одна якість амаранту — його лікувальний та оздоровчий вплив на людський організм. При таких хворобах, як цукровий діабет, ожиріння, невроз, атеросклероз, аденома, нічне нетриманнія сечі, запальні процеси сечостатевої системи, імпотенція – допоможе амарантовий чай. Він виводить з організму людини радіонукліди.
А бджолярам ця диво-рослина дає змогу зміцнити бджині лосім’ї. Суміш цукрового сиропу з амарантовим борошном сприяє ефективнішому розвитку сімей, на вароатоз бджоли не хворіють.
Вирощування амаранту — річ нескладна.
Для засівання однієї сотки городу вистачить чайної ложки насіння.
Висівання проводять, коли грунт вже добре прогріється до 10—12 градусів Цельсія. Засівають амарант у борозенки завглибшки 0,5—1 см. Дрібне насіння амаранту доцільно змішувати під час висівання з піском.
Загущені сходи проріджують (пересаджують на інше місце). Між рядками має бути відстань 50—70 см, а між рослинами в рядку — 30 см.
Найбільша урожайнсть амаранту – на окультурених грунтах, хоча добре росте на всіх.
Амарант любить органічні добрива. Їх вносять по 10 кг на 1 кв. м під перекопування.
Основні агротехнічні заходи — поливання при пересиханні грунту, прополювання у перший місяць розвитку (потім амарант сам заглушить будь-який бур’ян).
В період вегетації на зиму роблять заготовки листя. В час, коли дозріє насіння, зрізають волоті секатором, їх потім в’яжуть у віники і підвішують до цілковитого висихання. Сухі віники молотять, а зерно провіюють. Обмолочені віники можна згодовувати худобі.
Зерно амаранту добре зберігається у скляних банках з пластмасовими кришками. Заготуйте також порошок з листя амаранту, він згодиться не тільки для страв, а й для лікування різних недуг.
Амарант у нас рідко вирощують, можливо, через те, що рецепти страв із нього маловідомі. Ось тут кілька рецептів.