2603
Попіл – досить цінне і доступне всім господарям добриво. Деревний (особливо з березових дров) та солом’яний попіл за впливом на врожай городніх та садових культур перевершує промислові мінеральні добрива. У ньому є практично всі необхідні для рослин поживні речовини, за винятком азоту. Питома вага калію у різних видах попелу становить 4—20, фосфору — 2—7, кальцію – 20-36%. Є в попелі у достатній кількості також бор, марганець, молібден, цинк, мідь та інші мікроелементи, яких особливо потребують буряк, картопля, морква, деякі інші овочі.
Попід можна використовувати не лише як добриво, а й як матеріал для вапнування кислих грунтів. Цінність попелу визначається тим, що калій і фосфор містяться в ньому в доступній для засвоєння рослинами формі. Крім того, у попелі майже відсутній хлор — хімічний елемент, який шкодить мікроорганізмам і рослинам. Тому попіл найкорисніше вносити під чутливі до хлору культури — картоплю, суниці, малину. Під овочеві культури попіл вносять навесні у борозни і лунки.
Для підживлення рослин попіл використовують у сухому вигляді, розчиненим у воді. На відро води беруть від 50 до 150 г попелу. Під час підживлення розчин постійно перемішують, щоб рівномірно розподілити між рослинами нерозчинний залишок попелу, в якому найбільше фосфору. При першому підживленні у відрі розчиняють 50—100 г попелу, а при наступних — 150 г. Під капусту, огірки і помідори витрачають 0,5 л розчину на кожну рослину.
При одночасному застосуванні попелу та аміачних добрив (аміачної селітри, сульфату амонію, гноївки, пташиного посліду тощо) змішувати їх ні в сухому, ні в рідкому вигляді не можна.
Попіл служить також ефективним засобом боротьби проти грибкових хвороб рослин, а також проти деяких шкідників, зокрема дротяника і колорадського жука.
