690
Багато з нас пам’ятають часи, коли гроші, здавалось, не мали такої ваги, як тепер. Та все ж “безгро-шівники” з потаємною заздрістю дивилися на хлопців і дівчат, котрі мали за що купити морозиво чи піти в кіно. “Буржуям” навіть діставалося від однолітків.
Тепер часи інші. З “буржуїв” виросли люди, які вміють цінувати, економити гроші. А серед їхніх “опонентів” більшість тих, хто неспроможний звести кінці з кінцями, хоч нерідко отримують не меншу зарплату.
Чому так трапилося? А тому, що одного батьки навчають рахувати гроші, а другого — ні.
Дитячі психологи вважають, що давати кишенькові гроші потрібно з 6—7 років. Дитина йде до школи, і в неї мають бути гроші на обід, проїзд тощо. Обов’язково поясніть, на що витрачати.
Ні в якому разі не варто виплачувати гроші за гарні оцінки і відмовлятися давати їх — як покарання. Гроші дитина має використовувати самостійно. Допомагати син чи донька повинні безкоштовно. Не допускайте, щоб діти “клянчили” у вас гроші. Тільки знаючи, що мають право на якусь щомісячну суму, вони зможуть навчитися планувати витрати, а це так необхідно для дорослого життя.
Встановлена сума має видаватися регулярно. Нерегулярність отримання кишенькових грошей робить саму цю практику непридатною для економічного виховання дітей. Причому якщо вони не отримують відповідної суми щомісяця, а випрошують у батька чи матері різні суми, то виробляють рабську психологію прохача, залежного від благодійника. У такому випадку хлопчик чи дівчинка і виростуть “прохачами”.
Дітям варто довіряти, і обов’язково радитися з ними, на що в першу чергу треба витратити кошти: разом планувати витрати, вести підрахунки (оплата послуг, квартплата, одяг, предмети першої необхідності, їжа тощо). Це стане їм у пригоді в дорослому житті.
