777
Кохання — оспіване поетами почуття, що зводить з розуму закоханих і веде в рай мрій і блаженства.
І все ж відповісти на це запитання однозначно не можна. Відповідь на нього намагалися знайти поети-лірики, присвячуючи йому свої сонети, та письменники-романісти, присвячуючи йому свої товстелезні романи. Сушать над цією проблемою ще й сьогодні голови відомі психіатри і самі втрачають розум від цього палкого почуття. Воно дурманить підлітків, робить молодих дурнями, а підстаркуватих — вісімнадцятирічними.
Молоді жінки і чоловіки не знають, що з цим почуттям робити і з чим його “їсти”. Молоде подружжя часто-густо не може дати ради своїм сексуальним стосункам, а коханці не знають, як вирватися з тенет кохання.
І всі ставлять постійно одне і те ж запитання: чи є у кохання початок і чи буває кінець? Народна мудрість повчає: починається кохання тоді, коли починають шепотітися двоє, а закінчується тоді, коли починає шепотіти вся вулиця.
Але без усмішок, жартів, веселощів кохання взагалі не буває. Досить тільки прислухатися, як шепочуться і сміються закохані.
Дискусія з питань кохання
Так що ж таке кохання? В різних країнах з цього приводу проводяться різні симпозіуми, наради, конференції. Запитали про це професора-філософа:
— Пане професоре, так що ж таке, на ваш погляд, кохання? Це природний інстинкт, чи це секс, розвага, чи, нарешті, це — глибоке душевне почуття?
— Ви розумієте, — почав пояснювати професор, — кохання — це така хвороба, коли свербить у серці, а сам почухати не можеш…
— Згоден, — схопився студент, — ця хвороба обов’язково кладе обох у ліжко!
— Яка то хвороба, — хмикнув лікар, що був присутній, — я ще за все життя не бачив, щоб хтось прийшов до мене з таким захворюванням. На мій погляд, кохання — це швидше робота…
— Що ж то за робота, — заперечив інженер, учасник цієї зустрічі, — працює тільки один агрегат, а все інше кинуто напризволяще. Я гадаю, що кохання — це швидше процес…
— Ви що, жартуєте? — заперечив юрист. — Коли немає потерпілих і обидві сторони задоволені й не виставляють одне одному процесуальних претензій, то це, мабуть, не процес, а точніше, мистецтво…
— Я не згоден, — виголосив музикант. — Яке це мистецтво, якщо ним займаються всі підряд? Мистецтво вибирає окремі таланти. Я припускаю, — з сумнівом сказав він, — що кохання — це не мистецтво, а наука…
— Та яка то наука, любі друзі, — зітхнув професор. — Коли неук-студент може, а відомий професор — ні, то це ніяка не наука…
Отже, щоб дізнатися точно, що таке кохання, треба запросити до неї ширше коло спеціалістів для детального вивчення цієї проблеми…
